КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для дітей» продовжує представляти матеріали, в рамках започаткованого бібліотекою інформаційно-просвітницького проєкту «Кримська світлиця», що проводиться з метою соціальної адаптації громадян України, які залишили тимчасово окуповану територію України - Автономну Республіку Крим (АРК) та пропонує вам ознайомитися зі сторінками життя непересічної особистістю, корінним кримчанином, що народився наприкінці XIX століття Бекіром Чобан-заде. Видатний вчений-тюрколог, філолог, літературознавець, просвітитель, поет; класик кримських татар, та й усіх тюркських народів. 

Бекір Чобан-заде народився в м. Карасубазар, 15 травня 1893 року, здобув освіту в Стамбульському ліцеї Галатасарай, закінчив Будапештський університет, тут же, дослідивши найдавніший пам'ятник кримськотатарської мови «Кодекс-куманікус», захистив докторську дисертацію. Викладав у Таврійському університеті в Криму, Ташкентському, Бухарському та Ферганському університетах Узбекистану, університеті в Баку, Він засновник азербайджанського мовознавства. 

Видатний кримськотатарський учений-лінгвіст Бекір Чобан-заде, продовжуючи добрі традиції геніального Махмуда Кашгарського та Мірзи Казем-бека, залишив вагомий слід у галузі розвитку тюркського мовознавства ХХ століття. Його численні наукові праці досі не втратили своєї значущості та актуальності. Б.Чобан-заде, будучи всебічно обдарованою людиною, є автором численних прекрасних віршів та оповідань. Вірші Б. Чобан-заде були видані ще за його життя в різних журналах та збірниках, і лише один раз окремою книгою («Боран», Акмесчит, 1925, 55 с.), куди було включено понад сорок віршів. У 1957 році Ешрефом Шам'ї-заде в місті Ташкенті було видано 14 його віршів. Сьогодні науковому світу відомі його 84 вірші та 6 оповідань. На думку вчених, багато його віршів, а можливо, й оповідання знищені після його арешту. 

Вчений-поет Бекір Чобан-заде 1937 року був репресований органами НКВС. Сьогодні нам невідомо, де його поховано, та й чи поховано взагалі. Але він залишив по собі чудові вірші, величезну наукову спадщину, яку важко переоцінити, він стояв біля витоків створення алфавітів багатьох тюркських народів, які досі вшановують його і зберігають пам'ять про нього.

АХ, ТАБЫЛСАМ!..

Оксюзде той болгъанда,

Къальби къуванч толгъанда,

Ах, табылсам, йырласам,

Сонъ ойлансам, джыласам!..

Къальбим ташкъан, акъкъанда,

Гонълюм умют якъкъанда,

Ах, табылсам, бакъырсам,

Йигитлерни чагъырсам!..

Гонъюль ап-пакъ экенде,

Баллар «Амин!» дегенде,

Ах, табылсам тилекмен!

Къолумда акъ чичекмен!..

Достлар мени анъгъанда,

Гонъюллери янгъанда,

Ах, табылсам, сарылсам,

Козьден опьсем, айрылсам!..

Къызлар къоран тепкенде,

Козьни козьлер опькенде,

Ах, табылсам сырада

Яр беклесем къорада!..

Йигит олюм тапкъанда,

Устюн чичек япкъанда,

Ах, табылсам, чынъласам,

Сонъ сёзюни тынъласам!..

Душманларым кульгенде,

Башташымны сильгенде,

Ах, табылсам атланып,

Къамчым дёртке къатланып!..

Баарь джетип кельгенде,

Тав ешерген, кульгенде,

Ах, табылсам джайлавда,

Фындыкъ, джевиз сайлавда!

Молла инкяр эткенде,

Бильгиге терс кеткенде.

Ах, табылсам, бир кульсем,

Зеэрдайын тёкюльсем!

Къонъшуларым кочькенде,

Сонъ къавесин ичкенде,

Ах, табылсам, «Отур!..» — деп,

«Озь юртунъдай ёкътыр», — деп!..

Джигит азиз болгъанда,

Мезары нур толгъанда,

Ах, табылсам, ойлансам,

Къабрин докъуз айлансам!..

Тавлар кольге кергенде,

Ай ышыгъын сергенде,

Ах, табылсам юртумда,

Тагъарчыгъым сыртымда!..

                                                    27 липня 1917  Будапешт