Буратіно та Піноккіо

В Україні маленькі хлопчики та дівчатка чи не напам'ять знають казку Олексія Толстого «Пригоди Буратіно або золотий ключик» де Буратіно вирушає на ярмарок, щоб купити курточку татові Карло, але цей дерев'яний герой стикається з безліччю перешкод: на його шляху встають хитрі шахраї кіт та лисиця, злий довгобородий Карабас-Барабас, а його друзі П'єро та Мальвіна допомагають упоратися з труднощами.

А ось європейським дітям про Буратіно нічогісінько не відомо, про те вони добре знайомі з Піноккіо. Казка яку вигадав італієць Карло Коллоді про цього непосидючого любителя пригод розповідається майже у кожному домі. Студія Уолта Діснея навіть випустила повнометражний мультфільм про цього незвичайного героя, у якого росте ніс під час брехні.

Карло Коллоді

Карло Коллоді став першим, хто вигадав дерев'яного хлопчика. Олексій Толстой не приховував цього факту і тата Буратіно у своїй казці (яка з'явилася на світ після літературної обробки оригінального твору) назвав татом Карло, віддаючи належне Карло Коллоді. 

Щоправда, справжній Карло Коллоді не працював шарманщиком, а перебував на посаді журналіста та письменника. Італієць був свідомим репортером, у своїх статтях намагався викривати політику. Також він виступав за об'єднання Італії та представляв на розсуд громадськості сатиричні та публіцистичні матеріали.

Цікавим є той факт, що Коллоді написав дитячу казку випадково, йому було вже 55 років і він не планував вставати з Гансом Християном Андерсеном і братами Грімм в один ряд! Просто одного разу редактор «Дитячої газети» («Giornale dei Bambini») порадив своєму колезі вигадати пригодницьку історію щоб позбутися сумних думок. 

Історія створення

Далі справа пішла сама собою. Колоді настільки захопився створенням казки, що провів у компанії паперу, чорнильниці та пера цілу ніч! Вранці головний редактор газети отримав листа наступного змісту:

«Надсилаю тобі цей дитячий белькіт. Розпоряджайся ним на власний розсуд; але, якщо друкуватимеш, заплати мені побільше, щоб у мене з'явилося бажання продовжувати цю дурницю».

Таким чином, 7 липня 1881 року в «Дитячій газеті» з`являється  оповідання про неслухняного хлопчика, якого на свою голову виробив із чарівного поліна майстер Джепетто.  

Потім вже у кожному номері видання друкуються історії з життя дерев`яного хлопчиська, які користуються приголомшливим успіхом у маленьких читачів. 

Автор «Піноккіо» хотів завершити свій твір тим, що головного героя мають повісити, але читачі-діти написали до редакції газети стільки листів з проханнями про продовження, що казкареві довелося продовжити публікацію.

У 1883 році у Флоренції вийшла окрема книжка, де були зібрані всі глави, надруковані раніше в «Дитячій газеті». 

Книжка вийшла в світ з легкої руки видавця Феліче Паджа. А намалював дерев`яного чоловічка Піноккіо співвітчизник казкаря Енріко Мацанті, художник, який визначив зовнішній вигляд героїв казки на багато років вперед.

Автор «Піноккіо» на прохання своїх читачів свідомо змінив закінчення твору з негативно-повчального на позитивне, і від цього казка тільки виграла. 

До початку ХХ століття лише в одній тільки Італії книга  витримала близько 500 видань! Історія про Піноккіо стала  популярною майже в усіх країнах світу і була перекладена 87 мовами!

Цікаві факти

1.Деякі зарубіжні ЗМІ тиражують інформацію про те, що дерев'яна маріонетка мала реальний прототип! 

Правда це чи вигадка, залишається лише гадати, адже журналісти не посилаються на будь-які офіційні джерела.

Читач дізнається з Інтернету і газет, що прообразом довгоногого хлопчика послужив Піноккіо Санчес, який жив у 1790-1834 роки. Нібито цей чоловік був карликом і третину свого життя служив в армії. На жаль, Санчес став жертвою нещасного випадку.

Справа в тому, що під час навчань у горах він скотився зі скелі, внаслідок чого переламав обидві ноги та розтрощив ніс. Чоловік вижив, але ноги його були ампутовані, а замість носа медики вставили дерев'яну перегородку. Майстер Карло виготовив нещасному протези. 

Щоб заробити грошей, Піноккіо до кінця своїх днів виступав у цирку та помер після невдалого виконання одного з трюків.

2. У «Пригодах Буратіно» Олексія Толстого читачі знайдуть безліч відмінностей від оригінального італійського сюжету. Наприклад, у Коллоді власник театру – людина з добрим серцем, яка до того ж допомагає Піноккіо. А в інтерпретації Толстого Карабас-Барабас – це злий узурпатор та антагоніст. 

3. Буратіно – відкритий та добрий персонаж, який потрапляє у неприємні ситуації лише через свою наївність та легковажність. А ось Піноккіо проходить через низку випробувань через свій жахливий характер! Благо італійська лялька «мотає на вуса» і вчиться на своїх помилках.

4. Поруч із будинком письменника у Флоренції стоїть пам'ятник персонажу, на якому написано: «Безсмертному Піноккіо – вдячні читачі віком від 4 до 70 років».

5. Фільм "Піноккіо" (2002р.), де зіграв Роберто Беніньї, один з найвідоміших італійських акторів та режисерів, став першим неангломовним фільмом, номінованим на "Золоту малину" як найгірший зарубіжний фільм.

6. За офіційними дослідженнями ЮНЕСКО вже наприкінці 1990-х років книга була перекладена 260 мовами світу, а станом на 2018 рік цей твір було видано більше ніж 300 мовами!

Це робить історію про Піноккіо найбільш перекладеною нерелігійною книгою в світі та однією із найбільш продаваних книг з будь-коли опублікованих. Також вона являється найбільш читаною книгою в світі після Біблії (за дослідженнями письменниці Францелії Батлер).

І та й інша історія про дерев`яних хлопчиків починаються однаково: з чудесного поліна, що вміє розмовляти, старий майстер якось раз вирізав ляльку. Після того ... 

Але не будемо переповідати сюжети, краще взяти книги і прочитати самостійно!