КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для дітей» продовжує представляти матеріали, в рамках започаткованого бібліотекою інформаційно-просвітницького проєкту «Кримська світлиця», що проводиться з метою соціальної адаптації громадян України, які залишили тимчасово окуповану територію України - Автономну Республіку Крим (АРК) та пропонує до уваги  інформаційний матеріал про творчість, пов’язану з Кримом, українського класика Максима Рильського та його вірші написані в Криму.

Вічна краса і загадковість неповторних природних гірських ландшафтів, стародавніх пам’ятників, захоплююча краса розкішних парків, садів, виноградників, незабутня духмяність морського узбережжя та темно-зелених кипарисів Кримського півострова залишили слід у душі та творчій долі багатьох поетів. Був серед них і Максим Рильський - видатний український поет, ніжний лірик, перекладач, громадський і культурний діяч.

Захоплення Кримом у Максима Тадейовича почалося ще в юності. Кримська тема у творах Рильського 1920-х років переважно навіяна польським класиком Адамом Міцкевичем, якого він тоді активно перекладав, зокрема і його відомі «Кримські сонети». Максим Рильський неодноразово відпочивав в Коктебелі, Ялті, багато мандрував кримським узбережжям. Результатом цих подорожей став цикл вірші  «Море і солов’ї» (1939), про які можна сказати, що вони «навіяні морем».

Максим Рильський підтримував тісні контакти і з кримською письменницькою організацією. Літературознавці відмічають, що Максим Тадейович Рильський випестував талановитого кримського поета Ореста Корсо¬ве¬ць¬кого. В цьому легко переконатись, ознайомившись з великою кількістю листів поета-класика, зібраних у двадцятитомному виданні його творів, до початкую¬чо¬го кримського автора.

КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для дітей» пропонує перечитати окремі вірші Максима Рильського із циклу «Море і солов’ї», які він написав в Ялті і присвятив Павлу Тичині.

Максим Рильський

В зеленій бухті сонце і дрімота.

Ген-ген уже димиться пароплав,

За ним замкнулись водяні ворота

І ржавий ключ на дно спокійно впав.

Округлі груди піднімає море

І опускає з віддихом: тяжким,

І світ такий прозорий і просторий,

Як для дитини материнський дім.

В димах узгір’я виринає й тоне,

І тінь од нього розпростерлась ниць,

І падають сніги рожевих птиць

На море запахуще і солоне.

**********

Нарешті полюбив я Крим,

Як друга друг, як милу милий,

А не на те, щоб похвалили

За кілька копійчаних рим.

Чи день - як іскра, чи тумани

Густими пасмами пливуть,

Чи чорні вітри щоглу рвуть,

Чи вечір в саме серце гляне, -

Він завжди око тішить нам

Розливом барв і грою ліній,

Легкою чайкою на піні

І вулиці легким життям.

Та жаль бере на ці окраси,

Що тут, де походжали ви,

Співець Литви, співець Москви,

Твоїх слідів нема, Тарасе!