Лютневий розділ «Календаря ювілейних дат видатних діячів Київщини  на 2023 рік», підготовлений КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для дітей»,  представляє Григорія (Грицька) Олексійовича Коваленка (05.02.1868 - 1937) – українського письменника, етнографа, журналіста, педагога, історика, громадсько-культурного діяча, художника, автора науково-популярних книжок і брошур з природознавства, історії України, медицини. Він належить до несправедливо призабутих діячів української культури кінця XIX – початку ХХ ст., які свій талант і працю віддавали благородній справі просвітництва і піднесення культури українського народу.

Григорій Олексійович Коваленко народився 5 лютого 1868 року в селі Липняки (нині у складі смт Баришівка Броварського району Київської області). Селянський хлопець, він, за власним свідченням, зростав у «козачій родині, де не переривалася стара козацька традиція, освіта, культура». Закінчив Баришівську народну школу та Полтавську фельдшерську школу, по закінченні якої, у 1886 р. повертається на Переяславщину. Чотири роки працює земським фельдшером і вчителює в селі Дем'янці, збирає етнографічні матеріали з питань народної медицини. 

В 1890 р. Григорій Коваленко переїздить до Москви, де протягом 5 років працює у клініці Московського університету. 1891 р. в «Этнографическом обозрении» публікує свою першу наукову працю «О народной медицине в Переяславском уезде Полтавской губернии». В цей період він розпочинає літературну діяльність.

З 1895 року Г. Коваленко оселяється в Чернігові. Його талант помітив і підтримав відомий громадський діяч, письменник та літературознавець Борис Грінченко, який допоміг молодому літератору влаштуватися у Чернігівській земській управі. Саме в Чернігові проявилась вся багатогранність його обдарувань. Він виступає як критик, пише поезії, створює драматургічну поему «Зоя», водночас пише цілу мистецьку галерею портретів українських письменників Т. Шевченка, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Є. Гребінки, П. Куліша, які були видані листівками. 

Особливо шанобливо ставився Григорій Олексійович до Великого Кобзаря. 1893 році він опублікував «Вістки про недруковані твори і матеріали до життєпису Т. Шевченка». 1896 р. вийшов березневий номер часопису «Зоря» з графічними ілюстраціями до Шевченкових творів «Калина», «Вечір», «Наймичка», «За байраком байрак».

1894 року Борис Грінченко організував у Чернігові єдине на той час в Україні народне видавництво книжок для дітей і народу, що існувало до 1902 року. Ним було випущено загалом 40 книг. Григорій Коваленко плідно працював у видавництві не лише як художник-ілюстратор, а як автор популярних брошур «Клопіт в селі Білашівці», «Від чого вмерла Мелася», «Чума на людях».

В 1905 році Григорій Коваленко переїздить до Полтави. Тут він працює службовцем у міській думі аж до 1917 р., ні на мить не припиняючи громадської та літературної діяльності. Разом із Панасом Мирним видає тижневик «Рідний край» (1905-1906 рр.), де вміщує заборонені цензурою твори (за це в 1907 р. зазнає судових переслідувань). Він один з фундаторів товариства «Просвіта» на Полтавщині. У квітні 1917 року відбулися установчі збори Полтавського міського товариства «Просвіта», на них головою просвітян Полтави обирають Грицька Коваленка. Від імені Полтавської «Просвіти» він виступає на І Всеукраїнському з’їзді «Просвіти» у вересні 1917 року в Києві.

Григорій Олексійович відомий у Полтаві популяризатор минулого. 1907 р. виходить друком його перший в Наддніпрянській Україні популярний підручник «Оповідання з Української історії» (7 вид.), що призначався в основному слухачам недільних шкіл. В ньому вперше українська історія розглядалася в контексті всесвітньої.  Згодом одна за одною публікуються літературні  розвідки: «Ворожка» (1917 р. ), «Григорій Сковорода» (1919 р.), «Яцько й Стецько» (1922 р.), «Панас Мирний» (1926 р.), «У сонячній країні» (1927 р.). Та, попри значну кількість виданих праць, чимало творів письменника залишалося в рукописах: роман «Дажбожі діти» (1919 р.), драма «Велика спадщина» (1920 р.), повість «Над Десною» (1936 р.), історичний роман «Юрко Соколенко» (1937 р.).

1913 року Григорій Олексійович почав видавати журнал «Життя і знання» (з 1914 – «Вісник життя і знання»). Це видання адресувалося всім, хто дбав «про освіту, здорове життя і кращу долю нашого народу». Такий напрямок не припав до смаку владі, і восени 1914 року журнал закрили, а Г. Коваленко потрапив до в’язниці.

В 1917 р. Г. Коваленко обраний на посаду інспектора позашкільної освіти Полтавської губернії. Він читає лекції з історії та гігієни на різних курсах для дорослих; продовжує займатися дослідженням життєдіяльності Г. Сковороди, І. Котляревського, Є. Гребінки, а також редакторською та літературно-мистецькою діяльністю. У 1920 - 1930 роках викладає біологію у Полтавській фельдшерсько-акушерській школі, деякий час працює директором цього навчального закладу. В середині 1930-х років він більше відомий громаді як утримувач рідкісної бібліотеки та блискучий лектор.

Григорій Олексійович Коваленко був також відомим фольклористом та етнографом. Глибоким знанням українських звичаїв і побуту пройняті його численні оповідання. Як дослідника й літературознавця його цікавила доля багатьох маловідомих діячів культури.Ще одним захопленням Г. Коваленка було малювання. Створені ним жанрові малюнки дають змогу відчути, як глибоко він знав повсякденне життя українців, їхні звичаї, побут, історію. У своїх кращих пейзажах він поетично  відтворює красу  рідної природи в різні пори року. А портрети майстерно передають психологію і багатий внутрішній світ українців.  Його малюнки публікувалися в багатьох журналах та виходили у вигляді поштових листівок. Окремі твори митця зберігаються у Полтавському літературно-меморіальному музеї Івана Котляревського, музеї Панаса Мирного, Полтавському художньому музеї (галерея мистецтв) ім. М. Ярошенка, Чернігівському літературно-меморіальному музеї Михайла Коцюбинського, Баришівському історико-краєзнавчому музеї.У серпні 1937 р. Георгій Коваленко був заарештований за брехливими звинуваченнями як учасник і організатор підпільної контрреволюційної націоналістичної організації, а в грудні того ж року – розстріляний.  На час арешту йому було 69 років. Місце захоронення невідоме.

Безпідставні звинувачення знято в 1969 році.

Уродженець Київщини Григорій Олексійович Коваленко своє життя і багатогранний талант присвятив справі служіння українському народу, піднесенню його освіти і культури, вихованню національної свідомості і гідності.