Матеріал поданий без змін

СИМВОЛІКУ НЕ ВИБИРАЮТЬ, ЇЇ УСПАДКОВУЮТЬ.

/До 30-річчя затвердження Верховною Радою України  Державного Гімну, Державного Герба та Державного Прапора України/

(з досвіду роботи Обухівської центральної публічної бібліотеки Обухівської міської ради)

2022 рік буде щедрий на визначні і пам’ятні дати. В цьому році ми святкуватимемо 30-ти річчя затвердження Верховною Радою України  Державного Гімну, Державного Прапора та Державного Герба України.

Україна як суверенна держава має власні державні символи. Державні символи - це закріплені в законодавстві країни офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, що в короткій формі виражають одну чи кілька ідей політичного, національного, історичного характеру і символізують суверенітет держави.

Згідно зі ст. 20 Конституції України державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Гімн України — один з головних державних символів України поряд з Прапором і Гербом. Державним Гі́мном є перший куплет та приспів пісні "Ще не вмерла України і Слава, і Воля" на слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. Офіційно його «Музичну редакцію» ухвалила Верховна рада України 15 січня 1992 року; слова гімну затверджено законом «про Гімн України» 6 березня 2003 року.

Державний Герб - офіційна емблема держави, зображена на прапорах, грошових знаках, печатках, деяких офіційних документах тощо. Герб держави Україна - тризуб - символізує мир і творчу працю, спорідненість поколінь; він є продовженням глибинних історичних геральдичних традицій українського народу. Згідно з Конституцією України Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням Малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького. Головним елементом Великого Державного Герба України є знак княжої Держави Володимира Великого.

Перша літописна згадка про тризуб як князівський знак Київської Русі датована X ст. Вона збереглася в болгарському рукописі «Хроніка Манасії» (XIV ст.), де зображені воїни - дружинники князя Святослава, у руках яких прапори увінчані тризубцем. Тризуб зображувався на монетах великого князя Володимира Святославовича, а згодом Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха. Спочатку цей знак не був офіційним гербом, а виступав лише у ролі родового знака князів. Проте з часом він передається у спадок як символ влади та знак єднання східних слов'ян, тобто стає власне гербом.

Після розпаду Київської Русі тризуб утратив значення державного символу, зберігаючись на гербах провінційних міст, українських магнатів, дворян та козацької старшини. У 1918 р. після проголошення незалежності УНР золотий тризуб на синьому тлі був затверджений Державним Гербом України. Він залишався також гербом і за гетьмана П. Скоропадського й УНР часів Директорії. Враховуючи давні геральдичні історичні традиції українського народу, глибинний зміст, що вкладався в символ тризуба, його шанування в Україні протягом багатьох століть, Верховна Рада України, як найвищий законодавчий орган держави, своєю Постановою від 19 лютого 1992 року "Про Державний герб України" затвердила тризуб як малий Державний Герб України, вважаючи його головним елементом великого Державного Герба України. Тризуб офіційно став емблемою нашої держави.

Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Державний Прапор шляхом добору певних кольорів символізує певні ідеї національно-політичного та історичного характеру. Історія українського прапора віддзеркалює всю історію Української державності – з прадавніх часів і до сьогодні. Упродовж віків українці боролися за незалежність, пройшли через зради, війни та голодомори. А здобувши таку омріяну свободу та державність, уже покоління наших сучасників  змушене відстоювати свободу та європейський вибір на революціях, зі зброєю в руках захищати суверенітет і територіальну цілісність Української держави, і синьо-жовтий стяг став символом не лише Української держави, а й її народу, історичної спадковості, цінностей, прагнення свободи і справедливості, готовності до боротьби за власну честь. Вперше офіційно прапор було  затверджено 27 січня 1918 року в Тимчасовому законі про флот УНР. На есмінцях і лінкорах, що базувалися у Севастополі, було піднято український стяг. Він використовувався стихійно, порядок його барв ще не був установлений. Траплялися обидва варіанти розміщення смуг – як синьо-жовте, так і жовто-синє. Натомість у всіх ухвалених українськими урядами документах 1918 року затверджено саме синьо-жовте поєднання кольорів.

13 листопада 1918 року Українська Національна Рада у Львові проголосила державним прапором Західноукраїнської Народної республіки синьо-жовтий стяг. За комуністичного тоталітарного режиму це поєднання кольорів переслідувалося як небезпечний злочин. Протягом ХХ століття наш прапор пройшов шлях народного визнання й юридичного оформлення.

04 вересня 1991 року, після проголошення незалежності України, національний синьо-жовтий прапор було піднято над Верховною Радою України. 28 січня 1992 року Державний Прапор України був затверджений Верховною Радою України.

Під синьо-жовтим прапором відбулися три революції новітнього часу: «на граніті» та два Майдани, а нині ведеться війна проти російсько-імперської навали на Донбасі та в Криму.

Сьогодні, у час, коли українські воїни захищають рідну землю, виборюючи її суверенність та недоторканість на Сході України, саме Державні  символи України є постійними  супровідниками  бійців і на передовій, і в тилу.

До 30 річчя затвердження Верховною Радою України основних символів нашої держави працівниками Обухівської  центральної  публічної бібліотеки для дорослих Обухівської міської ради оформлена тематична викладка літератури «Символіку не вибирають, її успадковують» та біля викладки проводяться інформбесіди. Всіх, кого зацікавила ця тематика запрошуємо до бібліотеки!