Матеріал подано без змін

 Сучасна українська література – це багатий і багатогранний світ, що постійно розвивається та переосмислює власну ідентичність. Ці три книги пропонують різні, але водночас важливі погляди на її сьогодення, минуле та місце у світовому контексті.

Забужко, О. Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій / Оксана Забужко ; рец. Л. Ушкалов ; худож. - оформл. Л. Кравченко. – Київ : КОМОРА, 2018. – 655 с.

Хто ми – Україна чи Малоросія? Європа чи Росія? Чи українська релігійність – це те саме, що візантійське православ’я? Чи й справді українці – «селянська нація»? Яку таємницю берегли «таємні товариства» малоросійських дворян ХІХ століття? Звідки в «Лісовій пісні» зашифрована легенда про Грааль? Що є демократія, а що – хамократія? У чому полягав модерний «український проект», і чи вдалося нам його реалізувати?..

Це не лише фундаментальна історико-культурна праця та вишукана філологіч­на екзегетика. Це ще й книга-попередження про наше сьогодення – про те, як жорстоко ми розплачуємося за втрату й забуття багатовікової лицарської культури.

Поліщук, Я. Гібридна топографія. Місця й не-місця в сучасній українській літературі / Ярослав Поліщук ; худож. - оформл. А. Стьопіна. – Чернівці : Книги - ХХІ, 2018. – 272 с. : іл.

Ми звикли до стабільності географічних карт і непорушності кордонів. Коли навесні та влітку 2014 року межі держави раптом стали по-новому перекроювати, це виявилося шоком для більшості українців – тієї більшості, яка вважає, що Україна – це частина цивілізованого європейського простору з чітко встановленими правовими нормами, обов’язковими для виконання. Однак спроба пересунути державні кордони, хоч якою б авантюрною вона не здавалася за умов ХХІ століття, вдалася. Може, якраз завдяки вдалому поєднанню різних маніпулятивних технологій. Тобто, не так через збройну агресію сусідньої країни (хоча її важко заперечити), як через спритне використання інформаційних ресурсів, у яких затиралася відмінність поміж правдою, напівправдою й вигадкою. Це наочно показало всю силу символічного капіталу, яким є сучасна система інформації, тобто капітал культури.

Ушкалов, Л. Що таке українська література : есеї / Леонід Ушкалов. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. – 352 с.

До книги ввійшли 45 есеїв, які вперше побачили світ у 2012–2013 роках на шпальтах газети «Україна молода» в рубриці «Уроки літератури від Леоніда Ушкалова». У них автор порушує цілу низку питань, важливих для кожної людини: щастя, свобода, любов, правда, поезія, самотність... А героями есеїв є і добре відомі всім класики, зокрема Сковорода, Квітка-Основ’яненко, Шевченко, Гоголь, Драгоманов, Франко, Леся Українка, Кобилянська, Винниченко, Хвильовий, Йогансен, Маланюк, Довженко, Яновський, і куди менше знані автори: Кримський, Шпол, Буревій, Чернов, Теліга, Лівицька-Холодна й інші. Написані в яскравій публіцистичній манері, ці «уроки» незаперечно свідчать про одне: українська літературна традиція від давнини до сьогодні – багата, барвиста і надзвичайно цікава.