Григорій Савич Сковорода — це не просто ім'я в історії, це ціла філософська епоха, що триває крізь століття. Його постать, овіяна легендами, уособлює свободу духу, мудрість серця і невтомний пошук істинного щастя. Мандрівний філософ, поет, педагог і музикант, він став живим втіленням власних ідей, обравши шлях незалежності та служіння Істині замість світських почестей.

Сковорода, який народився 3 грудня 1722 року, залишив за собою величезний духовний спадок, заклавши основи української національної філософії. Його вчення, відоме як філософія "сродної праці" та "пізнання себе", ґрунтується на ідеї про те, що кожна людина має в собі "малу Біблію" — внутрішній світ, пізнавши який, можна віднайти гармонію з Великим Світом (Богом, Природою).

Його знамените: "Світ ловив мене, та не спіймав" стало символом абсолютної духовної свободи від матеріальних пут і суєти.

Цитати Сковороди — це концентрована мудрість, що не втрачає актуальності, оскільки звертається до вічних людських питань:

-"Не шукай щастя за морем: щастя завжди всередині нас самих."

-«Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий»

-"Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить із тебе."

-"Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю." «Не розум від книг, а книги від розуму створились».

-"Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

-«Не вчіть яблуню, як родити яблука, краще відженіть од неї свиней».

У День народження Великого Сковороди згадаймо його заповіт: шукати істину не у світі, а в серці. Нехай його слово надихає нас на внутрішню свободу, пізнання власної природи і життя у злагоді зі світом.