Шолом-Алейхем (спраж. ім`я Шолом Нахумович Рабинович) (02.03.1859 -13.05.1916) - класик єврейської літератури, прозаїк, критик, публіцист, який підняв єврейську літературу до світового рівня. ЮНЕСКО внесла Шолома-Алейхема до списку 20 письменників, що вплинули на розвиток світової літератури.  

Майбутній письменник народився 2 березня 1859 року в єврейській родині, у старовинному місті Переяславі. Дитячі роки маленький Шолом провів у Переяславі та  Воронькові Полтавської губернії (нині село Вороньків Бориспільського району), про яке він напише згодом в автобіографічному романі «З ярмарку»: «Невелике то містечко Воронків, але яке гарне, яке принадне!». 

1871 року від холери померла мати Шолома, а йому було лише 12 років. Це був великий удар для сім'ї. Дітей відправили в місто Богуслав до дідуся й бабусі по материнській лінії. Там Шолом уперше відчув себе сиротою. У своєму романі «З ярмарку» Шолом-Алейхем згадує своє повернення в Переяслав: «Увечері Переяслав справив на воронківських дітей враження похмурого, безлюдного міста. Зате вранці їм здалося, що воно сповнене краси й сяйва. Ці містечкові діти ніколи ще не бачили таких широких, довгих вулиць з дерев'яними пішоходами (тротуарами) обабіч; вони ніколи не бачили будинків, критих бляхою, вікон з надвірними віконницями, пофарбованими в зелений, синій або червоний колір, мурованих крамниць із залізними дверима. Ну, а базар, а церкви і, навіть люди - всі й все таке величне, таке гарне, чепурне й святково-урочисте!». 

За традицією Шолом-Алейхем відвідував єврейську початкову релігійну школу, а згодом вступив до Переяславського повітового училища (1873-1876 рр.). Здобувати загальну освіту було нелегко, адже в училищі викладали російською, а в родині розмовляли на ідиш. Проте він виявив неабияку наполегливість і незабаром домігся успіхів: йому, як кращому учневі, було призначено стипендію в розмірі 120 карбованців на рік. Це була серйозна матеріальна допомога для всієї родини. Шолом закінчив училище з відзнакою.

У ранньому дитинстві письменник захоплюється легендами й переказами про І. Мазепу, Б. Хмельницького та інших народних героїв. І романтичний фольклор, і мальовнича природа рідного краю залишили в душі письменника глибокий слід, що відобразилося в його творчості. Перша книжечка була написана в батьківському будинку й називалася «Мачухін лексикон». У чотирнадцять він уже пише історичні й пригодницькі твори. У 15 років, натхненний Робінзоном Крузо, написав власну, єврейську версію повісті «Єврейський Робінзон Крузо», і вирішив стати письменником. 

Літературна діяльність Шолом-Алейхема розпочалася в 1879 році, коли у періодичних виданнях було опубліковано кілька його кореспонденцій і статей на івриті. Перші художні твори - повість «Два камені» та оповідання «Вибори» (обидва - 1883 року) опубліковані теж на івриті в щотижневику в Санкт-Перебурзі. Тоді ж уперше письменник підписався псевдонімом Шолом-Алейхем.

В сімнадцять років Шолом почав заробляти на життя як репетитор з російської мови. Він давав приватні уроки в містечку Ржищів. Невдовзі йому вдалося отримати місце вихователя дочки заможного орендаря Елимелеха Лоєва в селі Софійка (тепер Білоцерківський район), з якою він згодом одружився. Тут він ночами писав довгі сентиментальні романи, патетичні драми, заплутані трагедії та комедії. Щойно завершивши твір, читав його своїй вихованці Ользі. Спочатку письменник свої твори підписує «Шолом Рабінович», а невдовзі разом з Ольгою, вони придумали влучний псевдонім - Шолом-Алейхем, що в перекладі означає «Мир Вам».

Після одруження, в листопаді 1883 року, Шолом-Алейхем оселяється  у Білій Церкві і працює службовцем у цукрозаводчика Бродського. Вперше він приїжджав до  міста влітку 1880 року, як секретар місцевого багатого адвоката.  1883-1887 роки перебування в Білій Церкві, були роками активного творчого життя письменника. Почавши з нарисів і фейлетонів під загальною назвою «З Бердичівської вулиці», він невдовзі став працювати над романами «Сендер Бланк», «Стемпеню» та іншими великими полотнами про життя представників різних верств білоцерківської єврейської общини. Будинок на Клубній вулиці, де жив Шолом-Алейхем, став духовним центром, який притягував прогресивну інтелігенцію міста. На традиційних «суботниках» учасники зібрань знайомились з новими творами єврейських, українських, російських, польських письменників. 

У вересні 1887 року родина Шолом-Алейхема переїжджає до Києва. Але письменник не пориває зв'язки зі своїми друзями і читачами в Білій Церкві. Він частенько навідувався до міста, виступав перед його мешканцями. Після одного з таких візитів Шолом-Алейхем написав своє блискуче оповідання «Сімдесят п'ять тисяч», сюжет якого народився після трагікомічної події, що відбулась у місті Біла Церква. Особливо пам'ятний приїзд Шолом-Алейхема, на той час уже відомого письменника, до міста у 1902 році. На літературний вечір знаменитого земляка зал не зміг умістити й десятої частини всіх бажаючих послухати митця. Під час одного з приїздів Шолом-Алейхем познайомився з письменником Іваном Нечуєм-Левицьким. У місті над Россю він також зустрівся і з композитором Миколою Лисенком.

Чимало часу спливло відтоді, коли вулицями Білої Церкви, Переяслава, Богуслава, Ржищева ходив Шолом-Алейхем. Проте на Київщині бережуть і  шанують пам'ять про славного земляка, великого сина України.

Садибу-музей Шолом-Алейхема відкрито у Переяславі в 1978 році, на честь 120-річчя з дня народження видатного земляка. Біля музею в 1984 році встановлено пам’ятник  письменнику скульптора Моісея Альтшулера. Є пам’ятник Шолом-Алейхему і у Богуславі, де він перебував неподалік у селі Софійка з 1877 по 1880 роки.   У 2020 році в Білій Церкві урочисто відкрили пам’ятник письменнику, який встановлено неподалік від того місця, де колись був будинок письменника. Пам’ятник становить собою статую Шолом-Алейхема, який з книгою сидить за столом, поруч зі столом є стілець, за який може сісти кожен бажаючий. Ще одним елементом пам’ятника є арка, на верху якої можна побачити героїв з творів Шолом-Алейхема.