Тарас Силенко, співець непримиренної України

«Кобзарство заключило в собі вищий світ,

і в своїй струнно-дзвенющій красі музики

має чудесний бальзам проти духовних 

недуг нашого часу»

Василь Барка

Із давніх-давен українська земля славилася своїми кобзарями, співцями-бандуристами, які були уособленням любові українців до свободи. В їхніх піснях була відображена та переспівана історія народу, його славне героїчне минуле, найпотаємніші мрії про щастя. Тому і вважається, що кобза і бандура є символами співучої душі українського народу.

До плеяди видатних український кобзарів належить Тарас Вікторович Силенко – відданий син України з щирою душею патріота. 

Тарас Силенко (29.12.1972-22.06.2021) – кобзар, сопілкар, лірник, гусляр, педагог, композитор, редактор, кіноактор, Заслужений артист України.

Тарас народився в сім’ї відомої поетеси Лесі Силенко і композитора Віктора Лузана, в Києві. Рід Силенків веде свої першовитоки зі стародавньої Богуславщини. 

Тарас Силенко зростав у колі творчих людей, спілкування з якими позначилося на формуванні його світогляду. Своїми вчителями в творчій діяльності він вважав Миколу Будника і Григорія Верету.

У 1989-1992 роках Т. Силенко навчається в студії з підготовки акторських кадрів при Державній (тепер - Національній) капелі бандуристів. У 1996 році закінчив Київський інститут культури. Паралельно з навчанням працював у Стрітівській кобзарській школі, Київському театрі «Берегиня», кобзарював, виступав на різноманітних сценах і вулицях. Він концертував по всій Україні, а також у Польщі, Чехії, Словаччині, Австрії, Німеччині, Франції, Румунії, Литві, Латвії.

Тарас Силенко був одним із перших музикантів, хто під час Революції гідності перебував із протестувальниками на барикадах і надихав їх своїми співом та грою. Він був сучасним уособленням любові українців до героїки минулого та свободи. Репертуар митця – це співана історія України. У його виконанні звучали розповіді й пісні про Добу Київської Русі, про козаків і гетьманів, про Коліївщину і голодомор, лунали твори про перемогу гетьмана Богдана Хмельницького під Жовтими Водами, про славного кошового Івана Сірка, про ватажка Швачку, про легендарних ватажків повстанських загонів ХХ століття: отаманів Зеленого, Хмару, Савченка-Нагірного, про яких люди складали пісні.

Тарас Силенко виконував українські народні пісні, авторські, значну частину з яких складали пісні на слова Тараса Шевченка. Під час своїх виступів він відкривав присутнім маловідомі сторінки історії України, описував трагічні події і чисельні перемоги, знайомив з народними ватажками і героями, про яких часто замовчують офіційні історичні джерела. Т. Силенко – автор багатьох повстанських пісень, у тому числі пов’язаних і зі славною минувшиною Богуслава. Цілий цикл пісень та колядок виконував у дуеті з дружиною бандуристкою Нелею Силенко. Усе своє коротке життя Тарас Силенко присвятив відродженню кобзарської традиції та забутих сторінок українського епосу.

Митець знімався у фільмах в ролях кобзаря: «Богдан-Зиновій Хмельницький», «Вільне козацтво», «Гіркі жнива», «Медвинське повстання». 

22 червня 2021 року, після тяжкої хвороби, Тарас Силенко пішов засвіти. 

У червні 2022 року, на хуторі Буда в Холодному Яру біля Дуба Максима Залізняка, було відкрито пам’ятний знак кобзареві, скульптора Ігора Семака. Монумент виготовив на кошти, зібрані історичним клубом «Холодний Яр». В 

листопаді 2022 року в мальовничому місті Богуславі перейменували вулицю на честь Тараса Силенка. Друг Т. Силенка, музикант, а нині воїн ЗСУ Юрій Яцика заснував мистецьку премію імені Тараса Силенка, з метою вшанування пам’яті видатного бандуриста. Премія присуджуватиметься професійним та аматорським творчим колективам, митцям України та української діаспори, творча діяльність яких перегукується з діяльністю Тараса Силенка, зокрема кобзарям.

17 грудня 2022 в Національному музеї літератури було презентовано книгу спогадів «Тарас Силенко, співець непримиренної України». Для світової спільноти книга відкриє ще одне величне ім’я патріота, хранителя національної культури, відданого сина України, кобзаря – Тараса Силенка.