Едвард Леопольд Руліковський (1825-1900) - польський українознавець, історик, археолог, етнограф, краєзнавець, знаний завдяки першим ґрунтовним описам Васильківського та Київського повітів.

Майбутній дослідник Правобережної України народився в селі Мотовилівка Васильківського повіту в заможній родині  поміщика Юзефа Руліковського та Софії, уродженої Борейко. Це село разом із навколишніми поселеннями перебувало у власності родини Руліковських із середини ХVIІI сторіччя.

Едвард  Руліковський отримав спочатку домашню освіту, потім навчався в Парижі, в Колеж де Франс та у Сорбонні, де вивчав природознавчі науки, історію, археологію, етнографію. Після повернення в Україну Едвард досліджує шляхетські архіви, старовинні документи, вивчає селянський побут, записує пісні, легенди. Результатом роботи Руліковського стала  монографія «Опис Васильківського повіту з погляду історичного, звичаєвого та статистичного» (1853). Це була перша комплексна краєзнавча праця на південній Київщині та одна з перших в Україні. Монографія містить історію регіону від часу появи тут земельної власності, хронологію зміни власників, а також безцінний етнографічний  матеріал з описом обрядів, звичаїв, повір’їв, переказів, наведено зразки історичних та  побутових народних пісень. 

Праця Е. Руліковського здобула високу оцінку тогочасних науковців, зокрема, польських істориків: Ю.Бартошевича, В. Мачейовського, Й. Лелевеля.«Опис повіту Київського» - це друга фундаментальна книжка Е. Руліковського, яка містить дуже багато цінних відомостей із історії Приірпіння. Він був автором монографії про Трипілля і його околиці, статей: «Етнографічні записки з України», «Могила в Геленівці Васильківського повіту на Україні, досліджена в 1879 році», «Кам’яні намистини, знайдені на правому березі басейну Дніпра», «Слово про батька Мазепи», «Про Мазепу» опубліковані в різних виданнях. Його рукопис книжки — «Історія зовнішня, а також внутрішня Києва у зв’язку з загальною історією краю» зберігається в Оссолінеумі (нині Наукова бібліотека НАН України ім. Василя Стефаника) у Львові. 

Як член Археологічного товариства, дослідник активно займався проведенням місцевих археологічних досліджень, розкопками курганів на власних землях, а зібрані артефакти зберігав для нащадків у своєму маєтку. 1899 року він передав свою археологічну колекцію у дар створеному в Києві Музею старожитностей та мистецтва, зараз Національний художній музей України. До останніх днів науковець не полишав своїх досліджень. Помер Едвард Руліковський 21 квітня 1900 року в селі Солтанівці поблизу Києва. Його поховали у родинній усипальниці в Мотовилівці. Частина наукової спадщини, що містить копії архівних та бібліотечних матеріалів, етнографічні колекції та кореспонденцію зберігається в Науковій бібліотеці НАН України ім. Василя Стефаника, у Львові. 2004 року  в Білій Церкві створене Наукове товариство імені братів Вацлава і Едварда Руліковських. 2010 року, до 185-річчя від дня народження Е. Руліковського, на базі Фастівського краєзнавчого музею відбулася науко-краєзнавча конференція, а з 2011 року у  музеї започатковані Наукові читання на пошану Едварда Руліковського.