Київська обласна бібліотека для дітей Київська обласна бібліотека для дітей

Проєкт «Кримська світлиця» - «Крим, який ми любимо…»

 

«Завжди і всюди звали раєм Крим.

Тут любо ж бути гожої пори,

Коли натхнення гомонять вітри.

Тобі – моя любов, о Криме мій!»

Зіядін Джавтобелі

 

В межах проєкту «Кримська світлиця» пропонуємо вашій увазі книгу «Крим, який ми любимо…»: антологія. До книги увійшли – поезія, коротка проза, публіцистичні нотатки. Представлені твори яскравих класичних імен: Леся Українка, Олександр Олесь, Грицько Чупринка, Микола Зеров … Репрезентовано творчість кримськотатарських поетів: від класика, автора національного гімну кримських татар Номана Челебіджихана до цілого сузір’я нових, сучасних імен.

 

Бахчисарайський дворець

Хоч не зруйнована – руїна ся будова,

З усіх кутків тут пустка вигляда.

Здається, тільки що промчалась тут біда,

Мов хуртовина грізная, раптова.

Тут водограїв ледве чутна мова, –

Журливо, тихо гомонить вода, –

Немов сльозами, краплями спада;

Себе оплакує оселя ся чудова.

Стоять з гарему звалища сумні,

Садок і башта; тут в колишні дні

Вродливі бранки вроду марнували.

Колись тут сила і неволя панувала,

Та сила зникла, все лежить в руїні, –

Неволя й досі править в сій країні!

Леся Українка

 

В КРИМУ

Літній вечір... Гори в млі,

В золоті вершини...

А під ними ллється десь

Пісня України.

Гасне вечір...

Сон обняв

Гори і долини...

А між горами літа

Пісня України.

Ніч давно... Заснуло все.

Тільки море плине,

Та щебече понад ним

Пісня України.

Олександр Олесь

 

КРИМ

«Зелений острів» — так зве його кожен.

Чудовий острів, чарівний Крим!

Крим наш на чайку крилату схожий,

Що понад морем летить голубим.

Тут все, як в легенді:

Печери, скелі,

Лоз виноградних зміїний згин,

Річки, озера, людські оселі,

Чорні папахи стрімких вершин.

Тут давню казку нашіптує море,

Тут — в танці й музиці пам’ять племен.

Тут щастя й радість, сльози і горе —

Розвіяних вітром забутих імен.

Тут гори й степи пам’ятають походи:

Брязкіт шабель, урагани атак…

Грудьми зустрічав тут не раз незгоди

Велетень сивий — старий Чатирдаг.

Крим для усіх нас — достатку чаша,

Наша одвіку Вітчизна тут є.

Хай над зеленим островом нашим

Ісмаїл Гаспринський

 

Ант эткенмен

Ант эткенмен миллетимнинъ ярасыны сармагъа,

Насыл олсун, бу заваллы къардашларым чюрюсин?

Онлар ичюн окюнмесем, къайгъырмасам, янмасам,

Юрегимде къара къанлар къайнамасын, къурусын!

Ант эткенмен шу къаранлыкъ юрткъа шавле серпмеге,

Насыл олсун, эки къардаш бир-бирини корьмесин?

Буны корип бусанмасам, мугъаймасам, янмасам,

Козьлеримден акъкъан яшлар дерья-денъиз, къан олын.

Ант эткенмен, сёз бергенмен миллет ичюн ольмеге,

Билип, корип миллетимнинъ козьяшыны сильмеге.

Бильмей, корьмей бинъ яшасам, Къурултайлы Хан болсам,

Кене бир кунь мезарджылар келир мени коммеге.

Номан Челебіджихан

 

Гімн кримських татар

Я присягнувся перед народом його горе остудити

Скільки можна гнити живими і під вічною тлінню жити?

Якщо ж я зможу спокійно цей біль перенести

Хай захолоне чорною кров'ю серце у мене в грудях.

Я присягнувся світлом ясним тьму прогнати з моєї землі

Скільки можна, щоб один одного брати бачити не могли?

Якщо ж я, присягнувшись світлом — і не спалахну, не згорю

Річки зліз хай стануть морем, перетворившись на кров мою.

Я присягнувся, я дав слово за народ свій померти!

Що мені смерть, коли не зумію його сльози утерти.

Що мені життя, адже будь я ханом, проживи хоч тисячу років

День прийде і перед могилою все одно одержиш відповідь

 

Поети та прозаїки щиро та душевно змальовують півострів, висловлюють своє ставлення до всього, що на ньому відбувається. І постає величний образ цього чудового краю, який пов’язаний не тільки з долею кожного автора, а й України в цілому.