О. Сизоненку - 100 років

(З досвіду роботи Обухівської центральної публічної бібліотеки Обухівської міської ради)

Матеріал подано без змін

Сизоненко Олександр Олександрович - прозаїк, публіцист, есеїст, кіносценарист. Народився 20 вересня 1923 року в с. Новоолександрівка  Баштанського району на Миколаївщині в родині селянина-бідняка. У 1941 році  закінчив школу. Брав участь у Великій Вітчизняній війні. Був тяжко поранений під час штурму Берліна. Нагороджений бойовими орденами та медалями. У післявоєнні роки працював на Чорноморському суднобудівному заводі, навчався заочно у Миколаївському педінституті, який закінчив у 1955 р. Згодом переїхав до Києва. З 1961 р. працював у сценарному відділі Київської кіностудії ім. О. Довженка. Він став автором сценаріїв фільмів «Білі хмари», «Кайдашева сім’я», редактором фільмів «Тіні забутих предків», «Новели Красного Дону», «Загибель ескадри», «Та, що входить у море», «Криниця для спраглих» та ін.  Друкуватися почав з 1949 року. У творчому доробку письменника дев’ять романів, більше десяти повістей, десятки оповідань, есе, літературознавчих розвідок. Багато з них перекладено  польською, болгарською, німецькою, англійською, естонською, казахською, таджицькою та іншими мовами.  Найбільш відомі твори: оповідання - «Рідні вогні» (1951), «Рідні краї» (1955), «Далекі гудки» (1957), «В батьківському краю» (1959); «На Веселому Роздолі» (1956), «Зорі падають в серпні» (1957), «Пауль, Петер, Йоганн…» (1967), «Хліб з рідного поля» (1978), «Сьомий пагорб» (1981);  романи -  «Корабели» (1960), «Білі хмари» (1965), «Хто твій друг» (1972). У 1983 році вийшли «Вибрані твори» в 2-х томах, «Мить і вічність» (1986), «Далекий Бейкуш» (1990), «Не вбиваймо своїх пророків. Книга талантів» (2003). «Валькірії не прилетять (Берлінські хроніки)» (2011).

Також Олександр Сизоненко добре знаний у літературному та культурно-мистецькому світі як автор досліджень творчих портретів національних геніїв (Тараса Шевченка, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького, Лесі Українки) та побратимів по письменницькій долі (Максима Рильського, Володимира Сосюри, Юрія Яновського, Андрія Малишка, Олеся Гончара).

Найбільшого успіху  Сизоненко досяг в епічній трилогії «Степ», у яку увійшли романи «Степ», «Була осінь», «Мета». За цю трилогію письменника  у 1984 році удостоєно звання лауреата Державної премії ім. Т. Г. Шевченка.  Крім того  Олександр  Сизоненко - лауреат премії ім. Юрія Яновського (1987), премії ім. Нечуя-Левицького (2001). 

Член Національної Спілки письменників України.     

 Помер  письменник 13 вересня 2018 року на 95-му році життя. Похований  на Байковому кладовищі.

 Л. Храпач – завідувачка  Обухівською центральною публічною  бібліотекою

                    для  дорослих Обухівської міської ради